Історична пам’ять та військовий союз: чому питання Волині залишається на порядку денному Києва та Варшави

Сучасні геополітичні реалії вимагають від України та Польщі безпрецедентного рівня стратегічного партнерства, координації у сфері оборони та спільної протидії російській агресії. Варшава залишається одним із ключових логістичних хабів та військових донорів Києва. Водночас складні сторінки спільного минулого, зокрема Волинська трагедія, періодично повертаються у дипломатичний дискурс, демонструючи, що побудова міцного союзу потребує не лише військової взаємодії, а й глибокого, часом болісного історичного діалогу.

Зустріч у Варшаві: військова координація та непорушність історичних позицій

Нещодавно у столиці Польщі відбулася важлива двостороння зустріч між керівником Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирилом Будановим та віцепрем’єр-міністром — міністром національної оборони Польщі Владиславом Косіняком-Камишем. Як повідомляє авторитетне аналітичне видання Дзеркало тижня, під час перемовин обговорювалися ключові безпекові питання, ситуація на фронті, обмін розвідувальними даними та протидія гібридним загрозам з боку Кремля.

Окремим резонансним приводом для зустрічі, що викликав дискусії в медіапросторі, стало присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій (ССО) ЗСУ почесного «імені Героїв УПА». Це рішення викликало очікувану реакцію польської сторони через складне сприйняття діяльності УПА в польському суспільстві. Попри високий рівень військової солідарності, очільник польського оборонного відомства чітко окреслив червоні лінії Варшави щодо історичної пам’яті.

«Пам’ять про жертв Волині не підлягає жодним переговорам чи компромісам. Це питання нашої національної ідентичності та честі. Ми підтримуємо Україну у її боротьбі за незалежність, але історична правда має бути поважена», — заявив Владислав Косіняк-Камиш за підсумками переговорів.

Аналітичний розбір: чинники напруги та системні перекоси в діалозі

Повернення історичних суперечок у момент максимальної військової напруги в Європі свідчить про наявність системних факторів, які впливають на українсько-польські відносини:

1. Асиметрія сприйняття історичних постатей. Постаті та організації, які в Україні сприймаються виключно через призму антирадянського та антиімперського спротиву за незалежність (зокрема УПА), у Польщі через трагічні події на Волині 1943–1944 років асоціюються із масовими вбивствами цивільного польського населення.

2. Вплив внутрішньополітичного контексту в Польщі. Питання ексгумації жертв Волинської трагедії та належного їх вшанування є вкрай чутливим для польського виборця. Будь-який уряд у Варшаві змушений жорстко відстоювати цю позицію, щоб не втратити політичну підтримку.

3. Російський чинник та гібридні операції. Російські спецслужби систематично використовують «волинську карту» для проведення інформаційно-психологічних операцій (ІПСО). Мета Кремля — штучно розпалити ворожнечу між українцями та польським суспільством, послабити західну підтримку України та заблокувати євроінтеграційні процеси Києва.

За словами політолога-міжнародника Ярослава Бородинського, розмежування військового та історичного треків є життєво необхідним:

«Україна та Польща мають навчитися діяти у двох паралельних площинах. У першій — ми є монолітними союзниками проти екзистенційної загрози з боку Москви. У другій — ми ведемо складний, але цивілізований діалог істориків без взаємних ультиматумів, які можуть зашкодити фронту».

Військовий експерт, полковник запасу Анатолій Кравчук зазначає, що символізм у ЗСУ має враховувати міжнародний контекст:

«Сили оборони мають повне право на формування власної ідеологічної бази. Проте під час присвоєння почесних найменувань підрозділам, які безпосередньо взаємодіють із партнерами з НАТО, варто зважати на чутливість наших найближчих сусідів, щоб не створювати штучних приводів для медійних скандалів».

Гайд для громадян: як правильно реагувати на історичні суперечки в медіа

В умовах інформаційної війни кожен українець має зберігати критичне мислення та не ставати інструментом у руках ворожої пропаганди, яка прагне розсварити нас із союзниками.

• Уникайте мови ворожнечі та узагальнень. Пам’ятайте, що гострі заяви окремих політиків не відображають ставлення всього польського народу, який прийняв мільйони українських біженців та продовжує допомагати ЗСУ.

• Не поширюйте емоційні та маніпулятивні дописи. Російські ботоферми активно розганяють коментарі під новинами про Волинь з метою радикалізації обох сторін. Перевіряйте першоджерела інформації.

• Розділяйте історію та сучасну безпеку. Розумійте різницю між подіями 80-річної давнини та сьогоднішньою спільною боротьбою проти російського імперіалізму. Минуле не повинно руйнувати наше майбутнє.

• Поважайте чутливість іншої сторони. Належне ставлення до трагедій сусіднього народу та готовність до відкритого діалогу щодо ексгумацій і перепоховань є ознакою зрілої, європейської нації.

• Довіряйте професійним історикам. Залиште дискусії про складні історичні події науковцям у рамках спільних українсько-польських форумів, а не коментаторам у соціальних мережах.

Подальша розбудова стратегічного партнерства між Києвом та Варшавою вимагає мудрості, зваженості та вміння знаходити компроміси без шкоди для національних інтересів обох держав. Для детальнішого ознайомлення з офіційною позицією України щодо реалізації гуманітарної політики, збереження національної пам’яті та співпраці із закордонними партнерами у цій сфері, громадяни можуть звернутися до інформаційних ресурсів Українського інституту національної пам’яті (УІНП), який є профільним державним органом виконавчої влади.