Культурне життя Дніпра знову стає майданчиком для глибокого рефлексування воєнної реальності. В одному з провідних театрів міста готується гучна прем’єра — показ вистави за п’єсою відомої української драматургині Наталки Ворожбит «Саша, винеси сміття». Твір, написаний ще у 2015 році, сьогодні звучить для дніпрян як ніколи гостро та пророче. Про те, як театральне мистецтво допомагає пережити біль втрати та переосмислити поняття патріотизму, дізнавалися кореспонденти культурного відділу інформаційного порталу 34.ua.
Про що вистава: побутовий містицизм та виклик смерті
П’єса «Саша, винеси сміття» розгортається навколо звичайної київської родини, яка переживає раптову смерть батька — Олександра, офіцера української армії, який помер від серцевого нападу ще до того, як встиг потрапити на фронт. Дві жінки — його дружина Катя та вагітна донька Оксана — намагаються впоратися з побутом і травмою втрати в умовах перших хвиль мобілізації в Україні.
Головний метафоричний та містичний злам сюжету відбувається тоді, коли в країні оголошують чергову хвилю мобілізації, і померлий Саша «воскресає», бо вважає своїм священним обов’язком захищати Батьківщину. Проте його жінки категорично проти цього: вони вже пережили пекло похорону і не хочуть віддавати свого чоловіка та батька війні вдруге. Через цю тонку межу між живим і мертвим авторка піднімає надскладні питання:
Ціна патріотизму: де закінчується обов’язок перед державою і починається відповідальність перед власною родиною?
Травма жінки на війні: як пережити втрату, коли весь навколишній світ вимагає від тебе бути сильною та жертовною?
Буденність і метафора: звичайна домашня фраза «Саша, винеси сміття» перетворюється на символ втраченого мирного життя, де найбільшою проблемою були дрібні побутові суперечки.
Думки експертів
Олена Ковальська, театральна критикиня, кандидатка мистецтвознавства: «П’єса Наталки Ворожбит — це шедевр нової української драми. Те, що у 2015 році сприймалося як сильна художня метафора, у 2026 році стало щоденною трагедією тисяч українських родин. Режисер дніпровської постановки дуже тонко відчув цей зсув часу. Вистава не намагається спекулювати на сльозах глядача, вона б’є своєю буденністю. Контраст між приготуванням поминальних салатів і розмовами з привидом офіцера створює неймовірне емоційне напруження. Це терапевтичний театр, який допомагає дніпрянам проговорити свій власний біль, що капсулювався всередині за роки великої війни».
Андрій Дмитренко, правознавець, аналітик у сфері культурного законодавства: «Сьогодні театри прифронтового Дніпра виконують не просто розважальну, а найважливішу соціально-психологічну місію. З юридичної та фінансової точок зору, підтримка таких постановок муніципальними грантами є абсолютно виправданою. Ми бачимо, як сучасне українське мистецтво нарешті повністю витіснило застарілий радянський чи російськоцентричний репертуар. Фіксація авторських прав, робота з сучасними текстами першого ешелону — це ознака здорового, європейського культурного менеджменту, який розвивається в Дніпрі попри щоденні безпекові виклики».
Інформація для глядачів
Прем’єрні покази вистави відбудуться з суворим дотриманням безпекових норм:
Безпека понад усе: театральна зала обладнана сертифікованим бомбосховищем, куди у разі оголошення повітряної тривоги перейдуть як глядачі, так і актори. Після відбою виставу буде продовжено.
Квитки та благодійність: частина коштів, виручених від продажу квитків на прем’єру, буде спрямована на підтримку родин загиблих військовослужбовців Дніпропетровської області.