Історичні факти: створення та поширення всесвітньо відомої обробки “Щедрика”

Джерело зображення - smule.com - фото 1
Джерело зображення - smule.com

Впевнений, що багато наших читачів чули у західних фільмах на різдвяну тематику інстинктивно знайому мелодію, якій відразу хочеться підспівувати. Також я впевнений, що деякі навіть знають назву і текст пісні, звідки ця мелодія взята. Але чи знаєте ви історію її створення?

Реклама

Отже, сьогодні ми поговоримо про пісню "Щедрик" в обробці українського композитора Миколи Леонтовича і те, як вона потрапила на Захід.

Але спочатку про самого автора. Народився Леонтович у 1877 році в селі Монастирок Брацлавського повіту Подільської губернії Російської імперії, у сім'ї сільського священика. Його раннє дитинство минуло у селі Шершнях Тиврівської волості Вінницького повіту. Початкову музичну освіту Микола Леонтович здобув у батька, який грав на віолончелі, скрипці, гитарі та деякий час керував хором семінаристів. Мати навчила Миколу народних пісень. У 1887 році Леонтович вступив до Немирівської гімназії. У 1888 році, через брак коштів, батько переводить його до Шаргородського початкового духовного училища, де вихованці утримувалися на повному забезпеченні. Там юний композитор опанував спів за нотами і міг вільно читати складні партії в церковних хорових творах.

У 1892 році Микола Леонтович вступив до Подільської духовної семінарії в Кам'янці-Подільському, де вивчав теорію музики та хоровий спів, опановував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти, почав обробляти народні мелодії, беручи за взірець твори Миколи Лисенка. У червні 1899 року Леонтович, провчившись два роки в шостому класі, закінчив духовну семінарію й вирішив працювати вчителем у сільських школах і водночас самотужки вдосконалювати свою музичну освіту. У селі Чукові Брацлавського повіту Подільської губернії він організував самодіяльний симфонічний оркестр, який виконував українські мелодії, а також п'єси російських і українських композиторів. У 1901 році композитор видав перший збірник пісень Поділля. У 1903 році вийшов другий збірник подільських пісень із посвятою Миколі Лисенку.

осени 1904 року Микола Леонтович покинув Поділля і переїхав на Донбас, де влаштувався викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Під час революції 1905 року Леонтович організував хор робітників, який виступав на мітингах. Така його діяльність привернула увагу поліції, й він змушений був повернутися на Поділля, до міста Тульчин, де викладав музику і спів у єпархіальному жіночому училищі для доньок сільських священиків. Із 1909 року Леонтович навчався під керівництвом теоретика музики Болеслава Яворського, якого він періодично відвідував у Москві та Києві. У той час композитор і створив славнозвісну обробку “Щедрика”.

Історичні факти: створення та поширення всесвітньо відомої обробки “Щедрика” - фото 147558

Корінням ця пісня сягає ще у дохристиянські, язичницькі часи. Тоді Новий рік святкувався на весняне рівнодення, в цей же час виконувалися новорічні щедрівки, і ластівки прилітали з вирію. А у “Щедрику” саме співається про приліт ластівки, про що свідчить початок пісні: “Щедрик, щедрик, щедрівочка. Прилетіла ластівочка, cтала собі щебетати, господаря викликати…”.

Сам Микола Леонтович знайшов текст народної щедрівки і написав до нього музику. Існує п’ять авторських редакцій: перша датується часом до 1901–1902 рр., друга — 1906–1908 рр., третя — 1914 р., четверта — 1916 р., і нарешті, п'ята — 1919 роком. У рік написання четвертої редакції “Щедрик” був вперше виконаний публічно. Це зробив хор Київського університету у 1916 році, коли Леонтович працював у Києві, де керував хоровими колективами, викладав у Музично-драматичній школі Миколи Лисенка, працював у музичному відділі Київського обласного комітету, Всеукраїнському комітеті мистецтв та очолював щойно створений державний оркестр. Виконання твору принесло великий успіх.

Микола Леонтович став відомим у музичних колах і серед широкої публіки. І вже через два роки після написання п’ятої редакції “Щедрик” вперше залунав на Заході — це відбулося 5 жовтня 1921 року на концерті в Карнегі Холл в американському Нью-Йорку. Нічого дивного в цьому немає, бо українська культура, по суті, почала виявляти себе в США ще з того часу, коли до країни приїхали перші українські емігранти у 1870-х роках.

Але однією з найважливіших подій у справі популяризації “Щедрика” cтало його виконання емігрантським українським хором Олександра Кошиця у тому ж Нью-Йорку, але через рік — у 1922-му. З цього моменту починається самостійна історія цієї пісні на Заході.

У 1936 році американський диригент, хормейстер та вчитель музики українського походження Пітер Вільховський, який працював на радіо “NBC”, створив англійську версію слів до “Щедрика”. Пісня нагадувала Вільховському передзвін, і він зафіксував цей образ у своїх віршах. Пізніше пісня закріпилася в музичній культурі західних країн під назвою “Carol of the Bells” або “Колядка дзвонів”. Нині вона широко використовується в рекламі, а її гумористичні версії фігурували в таких американських мультфільмах як “Південний парк”, “Сімпсони” та “Гріфіни”. Також вона використовувалася в таких кінофільмах як “Гаррі Поттер”, “Сам удома”, “Сам удома-2: Загублений у Нью-Йорку”, “Міцний горішок-2” та “Сімейка Адамсів”. Присутня пісня і в сучасній музичній культурі: на альбомі “Joy to the World” американської музичної групи “Pink Martini”, яка виконала її українською мовою; у виконанні вільнюського хору Bel Canto тощо…

Історичні факти: створення та поширення всесвітньо відомої обробки “Щедрика” - фото 147559

Звісно, на Заході, можливо, крім тамтешніх українців із високим рівнем національної свідомості, мало хто знає походження популярної мелодії та пісні, але це навіть добре. Оскільки це означає, що "Щедрик" уже на підсвідомості. А цей культурний вплив/інтервенція тільки підтверджує і зміцнює наш цивілізаційний зв'язок із Заходом.

Реклама