"Голоси Мирних": історія Любові Паненко

Фото: Фонд Ріната Ахметова - фото 1
Фото: Фонд Ріната Ахметова

Фонд Ріната Ахметова збирає свідчення очевидців війни на сході України. Свою історія розповіла Любовь Паненко із Алчевська.

Фонд Ріната Ахметова продовжує збирати свідчення очевидців трагічних подій на сході Ураїни в рамках унікального проєкту "Голоси Мирних". Це безпечний, довірчий простір для жителів Донбасу, долі яких назавжди змінив збройний конфлікт. Саме тут вони можуть розповісти свою історію світові, звільнитися від тягаря мовчання, спонукаючи інших поділитися своєю історією та дозволяючи людям по всьому світу почути, побачити, зрозуміти й відчути біль пережитого ними.

За 16 років роботи Фонд допоміг вижити 8 млн осіб, із них 3.5 млн мирних жителів Донбасу отримали життєво важливу допомогу в рамках програми "Гуманітарний Штаб Ріната Ахметова". Безпрецедентна за масштабами допомога запобігла гуманітарній катастрофі в регіоні. Рінат Ахметов став єдиною опорою для мільйонів Мирних Донбасу.

Свою історію для Музею розповіла Любов Паненко. Пройшло вже сім років, як жінка зі своїми дітьми вимушено переїхала до Одеси з рідного Алчевська.

«В одну хвилину в 2014 році моє життя змінилося. Коли почали літати літаки й вибухати бомби, тоді стало дійсно страшно», – згадує героїня.

На той момент Любов була на роботі, а її діти опинилися в різних частинах міста.

«Я не знала, куди бігти: у мене одна дитина вдома, друга – в іншому кінці міста на тренуванні з футболу. Напевно, я злякалася навіть більше, ніж вони. На щастя, на тренуванні поруч був тренер, який скоординував, заспокоїв. Діти навіть не розуміли, що відбувається. Зовсім маленькі були за віком», – розповіла жінка.

Незабаром сім'я вирушила на відпочинок, тоді ще не підозрювали, що Одеса стане для них новим домом.

«У червні 2014-го я збиралася у відпустку до Одеси, до моря, з дітьми відпочивати. Купила квитки в обидва кінці, туди й додому. Приїхала до Одеси в червні 2014 року на відпочинок – так і залишилася. З літніми речами та своїми дітьми, двома на той момент. Одного разу ще я їздила до Алчевська – забрала речі й повернулася сюди», – каже Любов.

За словами жінки, після переїзду вона зіштовхнулася з багатьма труднощами, адже життя треба було будувати заново:

«У соціальній сфері в Одесі було працювати складно, вакансій багато, а зарплати низькі, відстані далекі. Удома я працювала в маленькому місті в кроковій доступності, тут я розуміла, що це менш реально», - розповідає жінка.

Незважаючи на це, героїня змогла знайти своє покликання – створення авторських іграшок ручної роботи.

«Я їх вигадую сама. Іноді, коли беруся за гачок, сама не знаю, що вийде в результаті. Дуже люблю цю справу. У кожній моїй іграшці є частинка мене, частинка моєї душі. Я дуже багато дарую робіт дітям, дуже люблю дітей», – ділиться жінка.
Іграшки, які робить жінка - фото 208850

Іграшки, які робить жінка
Фото: Фонд Ріната Ахметова

Любов Паненко впевнена, що треба змінювати свої важкі думки на позитивні, відкладати вбік усі неприємності, всі негаразди.

«Потрібно переступати. У жодному разі не опускати руки. У житті кожної людини є такі моменти, коли здається, що ти в безвихідній ситуації. Але це здається. Це тимчасово», – підсумувала героїня.

На сьогодні Музей "Голоси Мирних" – найбільше в Україні зібрання історій мирних жителей Донбасу. Його мета – максимально повно та неупереджено документувати свідчення очевидців збройного конфлікту. Зараз уже зібрано 13 000 особистих історій. Мета – зібрати й зберегти 100 000 таких історій до 2025 року.

Ваша історія також має значення! Розкажіть її світові! Перейдіть за посиланням https://civilvoicesmuseum.org/my-story і заповніть невелику анкету, щоб зробити свій внесок у збереження пам'яті. Також Мирні Донбасу можуть звернутися до Фонду за безкоштовною психологічною допомогою, зателефонувавши за номером 0800509001.

Реклама

Реклама