Тривалі удари по промисловому серцю України створюють, окрім прямих руйнувань та людських втрат, довгострокову загрозу екологічного та техногенного характеру. Кривий Ріг, який історично є центром важкої промисловості, кар’єрного видобутку та металургії, має надзвичайно високу концентрацію складних виробничих комплексів. Порушення цілісності будь-якого з таких об’єктів внаслідок ворожих обстрілів здатне викликати ланцюгову реакцію, наслідки якої можуть вийти далеко за межі Дніпропетровської області, загрожуючи водним ресурсам та здоров’ю сотень тисяч громадян.
Останні атаки із застосуванням комбінованого озброєння знову привернули увагу до вразливості промислових накопичувачів, хвостосховищ та закритих шахтних виробок. Ударні хвилі та уламкові ураження великих підприємств міста здатні пошкодити герметичні резервуари, очисні споруди або системи енергозабезпечення, які підтримують стабільний рівень шахтних вод. Оперативну інформацію про екологічну ситуацію в місті, результати моніторингу повітря та води після надзвичайних подій постійно публікує 34 канал, закликаючи мешканців довіряти лише перевіреним даним екологічних служб та уникати поширення панічних чуток.
«Будь-яке влучання у промислову зону Кривого Рогу — це не просто пожежа, це ризик викиду у повітря та ґрунтові води важких металів і хімічних сполук. Наші системи моніторингу мають працювати в режимі подвійної готовності, щоб миттєво фіксувати найменші відхилення від норми», — наголошує головний технолог Інституту екологічної безпеки промислових регіонів Віктор Черненко.
Специфіка техногенного навантаження Криворізького басейну в умовах регулярних обстрілів зумовлює появу кількох критичних чинників екологічної загрози:
По-перше, існує постійний ризик порушення гідрологічного балансу. Припинення відкачування води із закритих глибоких шахт через можливі перебої з електропостачанням внаслідок ударів може призвести до підтоплення значних територій та просідання ґрунту в житлових кварталах.
По-перше, руйнування складів хімічної сировини або паливно-мастильних матеріалів на промислових майданчиках призводить до утворення токсичних хмар, які під дією вітру можуть швидко поширюватися на спальні райони міста та прилеглі села.
По-перше, пошкодження логістичних шляхів, якими транспортуються специфічні промислові відходи, створює загрозу локального забруднення малих річок регіону, що безпосередньо впливає на якість питної води в усій системі водопостачання Півдня України.
«Ми маємо усвідомлювати, що екологічний терор є свідомим елементом стратегії ворога. Намагання спровокувати локальну техногенну катастрофу спрямоване на те, щоб зробити регіон непридатним для безпечного проживання цивільного населення», — стверджує експерт з екологічного аудиту та моніторингу довкілля Ірина Колісниченко.
Для мінімізації впливу потенційних екологічних та техногенних загроз кожен житель промислового міста повинен володіти базовими навичками поведінки у кризових ситуаціях.
Створення герметичного запасу питної води. У разі пошкодження гідротехнічних споруд або очисних систем відновлення водопостачання може тривати днями, тому вдома завжди має бути недоторканний запас води з розрахунку на три доби.
Підготовка засобів індивідуального захисту дихання. Наявність якісних респіраторів класу FFP3 або навіть найпростіших марлевих пов’язок та розчинів соди й лимонної кислоти допоможе захиститися у разі потрапляння хімічних речовин у повітря.
Герметизація житлових приміщень при хімічній загрозі. У разі офіційного сповіщення про викид небезпечних речовин необхідно негайно зачинити вікна, двері, вентиляційні отвори та заклеїти щілини скотчем або ущільнити їх вологою тканиною.
Регулярний контроль офіційних повідомлень цивільного захисту. Важливо користуватися лише верифікованими джерелами інформації для отримання інструкцій щодо евакуації або правил поведінки в конкретному районі міста.
Дотримання рекомендацій щодо споживання місцевих продуктів. У періоди загострення безпекової ситуації та після серйозних промислових пожеж варто утриматися від вживання овочів та фруктів, вирощених на відкритому ґрунті в зонах, що безпосередньо прилягають до промислових майданчиків.