Збереження унікальних природних гідрологічних об’єктів Північного Причорномор’я є критично важливим завданням для забезпечення сталого екологічного балансу всього південного регіону України. Куяльницький лиман, який має статус курорту державного значення та є унікальною екосистемою з надцінними лікувальними грязями, останні роки перебуває у стані затяжної гідрологічної кризи. Поступове підвищення середньорічних температур у поєднанні з антропогенним втручанням у природні стоки річок створює реальну загрозу повного висихання цієї унікальної водойми.
Сьогодні екологічні експерти та гідрологи знову б’ють на сполох через критичне падіння рівня води у лимані та різке зростання концентрації солей у ропі, що перевищує критичні біологічні норми. Головне джерело живлення водойми — річка Великий Куяльник — практично перестала доносити воду до лиману через численні нелегальні дамби та штучні ставки, зведені вище за течією. Детальні звіти про поточні гідрохімічні показники водойми, обсяги подачі морської води через штучний з’єднувальний канал та плани з порятунку заповідної зони регулярно публікує інформаційне агентство 34.ua, наголошуючи на важливості відновлення природного водного балансу.
«Рівень солоності ропи Куяльника наразі подекуди сягає триста п’ятдесят проміле, що блокує природні процеси регенерації лікувальних грязей. Штучне підкачування морської води з Одеської затоки є лише тимчасовим реанімаційним заходом, який не вирішує проблему глобально». — Ігор Чернієнко, провідний гідрогеолог Одеського інституту курортології та відновлювальної медицини.
Глибокий аналіз екологічної деградації Куяльницького басейну дозволяє виділити кілька системних чинників, які призвели до виникнення цієї затяжної кризи:
Масштабне будівництво несанкціонованих гідротехнічних споруд та водозаборів на всьому руслу річки Великий Куяльник, що заблокувало понад вісімдесят відсотків природного прісного стоку. Інтенсивне незаконне видобування піску та будівельних матеріалів у руслах малих річок лиманного басейну, що призвело до зміни напрямків підземних водоносних горизонтів. Глобальні кліматичні зміни, які проявляються у хронічній нестачі опадів у весняно-літній період та надмірному випаровуванні вологи з дзеркала лиману. Відсутність централізованого контролю за скиданням неочищених стічних вод із прилеглих приватних домогосподарств та тваринницьких ферм у басейн водойми.
«Куяльник потребує негайного демонтажу всіх незаконних ставків у вищерозташованих районах. Якщо ми не повернемо річку в її природне русло, ми назавжди втратимо цей унікальний природний екокластер». — Олена Пашковська, голова Комітету з охорони заповідних територій Причорноморської екологічної ліги.
Для захисту та відновлення унікальної заповідної зони мешканцям прибережних селищ та екологічно свідомим громадянам варто дотримуватися таких правил:
Категорична відмова від самовільного облаштування будь-яких копанок, загат чи мінідамб на струмках та малих річках, що впадають у лиман. Активне інформування правоохоронних органів та екологічних інспекцій про факти незаконного вивезення піску чи організації стихійних сміттєзвалищ на берегах Куяльника. Впровадження сучасних технологій крапельного зрошення на прилеглих сільськогосподарських угіддях задля суворого заощадження прісної води з місцевих свердловин. Дотримання жорсткого санітарного режиму під час відвідування лікувальних джерел, зокрема заборона на залишення пластику та злив будь-яких хімічних речовин. Організація громадського моніторингу за станом водоохоронних смуг та участь у локальних акціях із розчищення природних джерел та приток.
Реалізація комплексного плану з порятунку Куяльницького лиману та контроль за раціональним використанням водних ресурсів регіону є невіддільною частиною національної програми охорони довкілля. Ознайомитися з офіційним текстом Стратегії розвитку природно-заповідного фонду України, картами екологічного стану лиманів та подати офіційне звернення щодо екологічних порушень можна на вебпорталі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.