Ескалація між Іраном, США та Ізраїлем змушує аналітиків дедалі частіше звертати увагу на роль країн Східного Середземномор’я. Серед них — Кіпр та Греція, які опинилися в зоні стратегічного перетину інтересів Заходу та Близького Сходу. Попри інформаційний шум і гучні заголовки, наразі жодна з цих держав не перебуває у стані війни з Іраном. Однак питання полягає в іншому: чи можуть вони бути втягнуті у конфлікт у разі подальшого загострення.
Кіпр має особливе значення через розташування на його території британських суверенних військових баз. Саме вони відіграють важливу роль у логістиці операцій союзників у регіоні. Формально Республіка Кіпр не є членом НАТО, але фактична присутність військової інфраструктури Великої Британії робить острів частиною ширшої системи західної безпеки. У випадку розширення бойових дій Кіпр може стати логістичним і транзитним вузлом для операцій США та їхніх партнерів. Водночас прямий вступ країни у війну виглядає малоймовірним, оскільки це створило б серйозні ризики для внутрішньої стабільності та безпеки острова.
Греція має інший статус і інші можливості. Як член НАТО та Європейського Союзу, вона бере участь у колективній системі оборони та активно розвиває військове співробітництво з Ізраїлем. Останні роки Афіни зміцнювали стратегічні зв’язки в енергетичній та оборонній сферах, що формує політичну основу для координації дій у кризових ситуаціях. Проте навіть за таких умов пряме оголошення війни Ірану є малоймовірним сценарієм. Для цього потрібен або масштабний напад на союзників, або рішення в межах механізмів НАТО, що значно підвищує поріг ескалації.
Найбільш реалістичним варіантом розвитку подій залишається непряма підтримка США та Ізраїлю. Йдеться про використання військової інфраструктури, обмін розвідувальною інформацією, координацію протиповітряної оборони та забезпечення стабільності морських шляхів у Східному Середземномор’ї. Такий формат дозволяє зберігати формальну відсутність стану війни, водночас залишаючись у системі союзницьких зобов’язань.
Водночас існують фактори, які могли б змінити розрахунки Афін і Нікосії. Прямий удар по їхній території, серйозна атака на британські бази на Кіпрі або різке розширення конфлікту з блокуванням судноплавства в регіоні могли б суттєво змінити політичні рішення. У такому випадку підтримка могла б набути жорсткішого характеру, хоча навіть тоді мова, ймовірно, йшла б про оборонні заходи, а не про повномасштабну участь у війні.
Для обох країн ризики втягнення надзвичайно високі. Будь-яка активна участь у конфлікті може зробити їх потенційною мішенню для ракетних чи безпілотних атак, кібератак або економічного тиску. Особливо чутливими є сфери туризму, енергетики та морської торгівлі, які мають критичне значення для економік обох держав.
Таким чином, імовірність формального вступу Кіпру та Греції у війну проти Ірану наразі виглядає низькою. Значно реальнішим є сценарій обмеженої підтримки союзників без офіційного оголошення війни. Подальший розвиток ситуації залежатиме від масштабів ескалації та того, чи перетвориться нинішня криза на ширший регіональний конфлікт із прямим втягненням нових держав.
Раніше ми писали: Нетаньяху під ракетною загрозою: Іран заявив про удар по офісу прем’єра