В Україні міліють і засихають річки: чому фахівці пророкують катастрофу?

В Україні міліють і засихають річки: чому фахівці пророкують катастрофу? - фото 1

Міліють, засихають та виштовхують мертву рибу на береги. Усе це - про наші річки. Чому рибалки змотують вудки, а фахівці прогнозують екологічну катастрофу?

На Дніпропетровщині деякі з річок вже просто зупиняють свою течію. Тим часом експерти підраховують: лише за літо у воді загинуло майже 40 тисяч лускатих.

Закинути вудочку і піймати на гачок живих карасів, коропів та краснопірок. Сьогодні це можливо. Втім, ще тиждень тому у річці Кільчень риба просто спливала замертво.

Сотні загиблих лускатих просто вкривали береги. Окрім жахливої картини, стояв ще й сморід.

«В основному риба гине через викиди від всяких виробництв, вони замість того, щоб утилізувати відходи, все викидають в річку. Зараз поля труять хімікатами, дощі проходять, все змиває в річку, риба через це гине», — розказав рибалка Максим Трубоносов.

Та от в обласному управлінні рибагенства цю версію спростовують. Запевняють, навіть брали проби та перевіряли воду.

«В цьому випадку ми не виявили слідів техногенного втручання, тобто ніяких плям масла чи інших забруднювань ми там не побачили», — прокоментував начальник обласного управління державного рибного агенства Василь Волков.

Аби з’ясувати, у чому таки справа, журналісти 34-ки запросили у рейд рибінспекцію та у пошуках мертвечини самі випливли річкою Кільчень.

Провідний державний інспектор відділу охорони водних ресурсів Ігор Миколайович пояснив, що риба гине переважно влітку. Бо через спеку збільшується кількість водоростей. Вода випаровується та втрачає кисень. Лускаті просто задихаються.

Журналісти проплили кілька кілометрів по річці Кільчень. Втім, масового мору риби тут так і не побачили. Подекуди траплялись поодинокі мертві окуні, щучки та краснопірки. Усіх інших, кажуть інспектори, зібрали та утилізували. І вже підрахували. Цьогоріч в області загинуло близько сорока тисяч лускатих. Втім, екологи запевняють, у масовому морі риби винна не лише природа.

Експерти звинувачують ставки, водосховища, які не дають можливості стоку води по самій річці Кильчени. Така ситуація й у Дніпрі. І врятувати акваторії може лише механічна чистка річок або штучне зариблення, сказали в управлінні водних ресурсів. І одразу ж додали, грошей на це — не мають.

Та поки можновладці вирішують, хто має платити за прочистку річок, рибалки змотують вудки та кажуть: у Кільчені ловити вже нічого. У прямому та переносному сенсі.

У той час, як одні мешканці області скаржаться на відсутність риби, інші взагалі можуть залишитися без води. Довжиною у чотириста кілометрів, річка Оріль розливається трьома регіонами: Харьківською, Полтавською та нашою, Дніпропетровською. Але на одному місці Оріль фактично припиняє свою течію. Бо майже 10 років тому тут побудували кам'яну дамбу. Тим самим, відрізали річку від жителів Царичанського та Петриківського районів. Нині – вже Дніпровського.

На висоті, де стоїть дамба, річка має рівень води у 3-4 метри. Та якщо проїхатись на кілька кілометрів нижче, картина – геть інша. Там два метрі ширини та глибина така, що півметра не має.

В управлінні водних ресурсів кажуть про проблеми річки знають. Звітують, цьогоріч навіть прочищали її від незаконних споруд. Та ось як вирішити проблему глобально — ще не придумали. Але запевняють, це лише питання часу.

Поки розробляють проєкт та шукають на нього гроші, річка Оріль пересихає та подекуди перетворюється на болото. Якщо ситуація не зміниться, то вже за 10 років, впевнені екоактивісти, вона стане степом. І тоді цілих три регіони можуть залишитися без потужної водної акваторії.

Реклама

Реклама