Скільки у Дніпрі історичних місць можна побачити дорогою на роботу і додому?

15 жовтня, 10:30
Скільки у Дніпрі історичних місць можна побачити дорогою на роботу і додому? - фото 1

Розповімо вам про це на прикладі одного з редакторів нашого сайту.

Очевидно, що ми не будемо розкривати місце проживання нашого співробітника. Але можемо сказати, що на роботу він ходить пішки. І перший об'єкт, який він зустрічає кожного дня — це будинок № 27 на вулиці Володимира Вернадського. Колись давно ця споруда була частиною маєтку дворянки Анастасії Харченко. Наприкінці дев'яностих років ХІХ століття її придбав купець 2-ї гільдії Яків Вільчур. Новий власник будинку задумав зробити його прибутковим — тобто здавати його площі в оренду, для проживання. Проєкт був замовлений петербурзькому архітекторові Шретеру, який якісно пропрацював деталі фасаду будівлі. Частина рішень архітектора дійшли і до наших днів. Незважаючи на зміни, які відбувалися в 1960-х–2000-х роках.
Скільки у Дніпрі історичних місць можна побачити дорогою на роботу і додому? - фото 137375

Далі стоїть двадцять третій будинок на вулиці Володимира Вернадського. На цьому місці все починалося з садиби, яка виникла тут ще в середині ХІХ століття. Через 20–30 років вона належала дворянській сім'ї Поль (швидше за все, тому самому Олександрові Полю, чиї останки були знайдені цього року). У 1885–1886 роках садиба перейшла під контроль підданої Австро-Угорської імперії Амалії Сеппі, яка 23 вересня 1887 року продала її дружині дворянина-землевласника Варварі Павловій. Наприкінці 80-х–початку 90-х років дев'ятнадцятого століття на території садиби Павлової будується кам'яний будинок, за проєктом Фердинанда Гагена і Ієроніма Кітнера. Вже 14 січня 1895 року частину садиби продають, 10 травня 1907 року продається ще одна частина, а 8 жовтня 1910 року всю садибу і споруди на її території купує клуб катеринославських купців — Комерційні збори. Вони облаштували у будівлі концертний зал на 800 місць, зал для гри в лото, кілька віталень, ресторан, читальню, бібліотеку і відкриту терасу на садовому фасаді. Саме таким будинок № 23 на вулиці Володимира Вернадського і увійшов в історію нашого міста.

Скільки у Дніпрі історичних місць можна побачити дорогою на роботу і додому? - фото 137376
Колишній театральний корпус клубу Катеринославських комерційних зборів

Продовжуємо йти вулицею Володимира Вернадського, повертаємо на проспект Дмитра Яворницького, трохи спускаємося вниз і бачимо будинок № 36 — нинішній другий корпус ДНУ ім. Олеся Гончара, де знаходяться психфак, геолого-географічний факультет і зоомузей. А історія цієї будівлі розпочалася ще у 80-х–90-х роках ХІХ століття. Тоді тут був побудований будинок 1-го реального училища — навчального закладу, де можна було здобути середню або неповну середню освіту. Спочатку архітекторами споруди були Фердинанд Гаген і Дмитро Скоробогатов. Через 19 років після появи його добудовують за проєктом Отто Доллежаля. Катеринославський університет сюди заселяється після Лютневої революції і Жовтневого перевороту, у 1918 році. До цього дня він там і знаходиться, але вже як ДНУ ім. Олеся Гончара.
Знову залишати будівлю студентам і викладачам доводилося, напевно, в 1935 році. Коли корпус чотири роки перебудовували за проєктом Олександра Красносельського та Володимира Самодриги.
Скільки у Дніпрі історичних місць можна побачити дорогою на роботу і додому? - фото 137370

Майже відразу за 2-м корпусом ДНУ знаходиться прокуратура Дніпропетровської області. Історичною особливістю її будівлі є напис під склом праворуч від входу — "перевірено, мін немає". Такі написи на будинках залишали радянські сапери, які займалися розмінуванням міста після звільнення його від нацистської окупації у 1943 році. А замінованим воно виявилось, оскільки у німців був час на підготовку Дніпропетровська до оборони мінімум із серпня 1943 року, коли розпочалася битва за Дніпро.
Такий напис на єдиний у Дніпрі. На інших будівлях у місті разом із ним можна побачити дати перевірок та прізвища людей, які брали в них участь.
Скільки у Дніпрі історичних місць можна побачити дорогою на роботу і додому? - фото 137372

На одному з будинків у кварталі між вулицями Барикадною і Харківською можна побачити барельєф Івана Манжури — українського поета і професійного збирача гербаріїв флори Катеринославщини. До нашого місто він потрапив після 1872 року. Займаючи різні дрібні посади, чоловік ледве заробляв на хліб, часто міняв місце роботи. Але водночас він постійно подорожував селами та містами, жив серед бідних людей, пильно придивлявся до їхнього життя й переймався їхніми життєвими ситуаціями. Саме тоді розпочалася систематична діяльність Івана Манжури як фольклориста і етнографа. Він налагодив зв'язки з Південно-Західним відділом Російського географічного товариства у Києві, куди відправляв свої численні записи пісень і казок. Безліч зібраних ним фольклорних матеріалів опубліковані у виданнях Південно-Західного відділу і на сторінках деяких тогочасних періодичних видань ("Киевская старина", "Степ", "Етнографічний огляд" etc). Жив культурний діяч на території сучасного АНД-району. Співпрацював з газетою "Катеринославський листок" і вже згаданим журналом "Степ". Товаришував з українським письменником Олександром Кониським, драматургом Марком Кропивницьким, а також акторами Миколою Садовським та Марією Заньковецькою. Про авторитет Івана Манжури як діяча вітчизняного народознавства свідчить той факт, що він був членом Харківського історико-філологічного товариства і Товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті.
Скільки у Дніпрі історичних місць можна побачити дорогою на роботу і додому? - фото 137373

Прямуємо до ЦУМу. На його розі, який найближче до зупинки громадського транспорту, можна побачити табличку про дніпропетровських євреїв, які були розстріляні нацистськими окупантами у жовтні 1941 року. Від будівлі Центрального універмагу їх провели вулицею Михайла Грушевського, до парку ДНУ. Де одинадцятьох тисяч жителів нашого міста розстрілювали протягом 13-14 жовтня.
Про ці трагічні події в парку Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара свідчить тільки старий, ще радянський, монумент із написом "Мирним громадянам. Жертвам фашизму. Жовтень 1941 р.".
Скільки у Дніпрі історичних місць можна побачити дорогою на роботу і додому? - фото 137377

Перейшовши вулицю Володимира Мономаха і пройшовши десь половину кварталу, можна наштовхнутися на меморіальну дошку Гаррі Логвину, який жив у 58-му будинку на проспекту Дмитра Яворницького. Це прізвище ви могли бачити на безлічі сітілайтів у Дніпрі.
А все тому, що Гаррі Логвин був співзасновником, художнім керівником і солістом камерного оркестру "Пори року". Справу батька продовжує його син — Дмитро Логвин. Зараз він є художнім керівником оркестру, який за багато років свого існування встиг стати досить відомим у нашому місті.
Скільки у Дніпрі історичних місць можна побачити дорогою на роботу і додому? - фото 137378

Поруч із меморіальною табличкою Гаррі Логвину можна побачити ще одну, але вже охоронну. На якій написано, що в 1912 році у нинішній будівлі територіального управління Національного банку України було Катеринославське відділення Санкт-Петербурзького комерційного банку. І так, це правда.
У масштабах Російської імперії це був перший акціонерний комерційний банк. У його створенні в 1864 році брав участь сам імператор Олександр II, який затверджував його статут. А подальшу його діяльність частково регулювало Міністерство фінансів Російської імперії (в питанні випуску акцій, які могли придбати люди, у яких на цю справу було б 250 рублів за одну штуку). Пропрацював Санкт-Петербурзький комерційний банк до Жовтневого перевороту 1917 року — більшовики націоналізували банк і його акціонерний капітал.
Скільки у Дніпрі історичних місць можна побачити дорогою на роботу і додому? - фото 137379

Дорогою на роботу одного з наших редакторів залишається лише один історичний об'єкт — це Губернаторський будинок на вулиці Воскресенській 14. Він був побудований у першій половині XIX століття, як садиба майора Щербакова. Цегляна 2-поверхова будівля з мансардою була виконана в нетиповому для тодішнього Катеринослава неоготичному стилі. З 1850 року споруда стала власністю Катеринославського Англійського клубу, а у 1887 році будівлю викупили для облаштування резиденції губернаторів Катеринославщини. З Лютневою революцією і Жовтневим переворотом 1917 року Губернаторський будинок часто змінював господарів. Приблизно з такою ж частотою, як у місті змінювалася влада. З Української народної республіки на більшовицьку, з більшовицької на Української держави гетьмана Павла Скоропадського. З гетьманської на анархістську, вибачте за каламбур, владу Нестора Махно. З махновців на білогвардійців генерал-лейтенанта Якова Слащьова. І, зрештою, знову на більшовицьку. За Радянського Союзу тут були Будинки вчителя і піонерів, а з 1970-х років — комітети Добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту. Але в 1983 році Губернаторський будинок спорожнів і швидко занепав. Наприкінці 80-х планувалося перетворити його у філію Історичного або Художнього музею, але через брак грошей ці плани не були втілені в життя. Вже після проголошення незалежності України один із національних банків придбав будівлю Губернаторського будинку і після капітального ремонту зробив у ньому своє відділення. Нині там немає і банківського відділення. У колишньому Губернаторському будинку облаштовується Музей історії Дніпра.
Скільки у Дніпрі історичних місць можна побачити дорогою на роботу і додому? - фото 137374

Уявімо, що пройшло 9 годин. Один із редакторів нашого сайту вийшов ібудівлі 34 телеканалу і пішов у напрямку до свого будинку. Після виходу з 34-ки він повернув наліво, пройшов вулицею Воскресенською до перехрестя з проспектом Дмитра Яворницького, повернув праворуч, пройшов квартал. І перед його зором постав готель "Україна". Історія цієї будівлі розпочинається за рік до початку Першої світової війни — в 1913-му. На замовлення катеринославського мільйонера і популяризатора української культури Володимира Хреннікова будується прибутковий будинок у стилі українського модерну. Хренніков, інженер-технолог за освітою, самостійно розробив креслення, а проєкт фасадів виконали архітектори Фетисов і Хойновський. При його будівництві використовувалися найсучасніші технології — зокрема, всі перекриття були виконані із залізобетону, а баштовий кран, змонтований для будівництва, був першим у Катеринославі. У січні 1914 року відкривається театральна зала, в якій розташувався кінотеатр "Палас". А потім і комерційні приміщення будинку. У 1915 році Володимир Хренніков безоплатно виділив дві кімнати під осередок "Просвіти" — української громадської організації культурно-просвітницького спрямування. Також у прибутковому будинку Хреннікова працювали склади Комітету збору пожертвувань для армії, яка в цей час була на фронтах Першої світової війни. Після закінчення ПСВ, Лютневої революції з Жовтневим переворотом і приходу радянської влади будинок Хреннікова безліч разів змінював призначення. Тут працювали комітети Компартії і комсомолу, статистичне бюро, банк, Клуб лікарів, Художній музей, Театр юного глядача та інші установи. Під час нацистської окупації 1941–1943 років у прибутковому будинку Хреннікова розмістилися кінотеатр для німецьких солдатів, який називався "Вікторія", і архів. У боях за визволення міста радянськими військами будинок був повністю знищений вогнем. До початку 50-х він стояв у руїнах. Але до 1953 року з руїн виріс готель, який працює і донині. Як можна зрозуміти з надзвичайної ситуації часів радянсько-німецької войні 1941–1945 років, від того прибуткового будинку Хреннікова вже мало що залишилося. Єдина збережена до нашого часу деталь інтер'єру — це частина дерев'яних дверей із зображенням козака. Вона зараз зберігається в Історичному музеї.
Скільки у Дніпрі історичних місць можна побачити дорогою на роботу і додому? - фото 137371

Досліджуйте наше місто. Адже якщо в ньому буквально за годину можна побачити стільки цікавих місць із багатою історією, то скільки ж ще їх можна виявити, якщо присвятити цьому хоча б трішки більше часу?

Поділитися: