Рак — тихий вбивця: як у Дніпрі борються зі страшною хворобою

Рак — тихий вбивця: як у Дніпрі борються зі страшною хворобою - фото 1

Хвороба яку називають тихою вбивцею. А ще соромом медицини. Бо за останні 30 років проти неї й досі не винайшли важкої артилерії. Рак.

Щороку у світі число хворих на нього збільшується на 10 — 12 мільйонів. Лікарі, які наважуються на боротьбу з онкологією мають бути сильними і витривалими. Бо почувають себе переможцями, коли зцілюють і зціпивши зуби приймають поразку. Деталі продовжують цикл сюжетів до Дня медика. Отже які вони, лікарі онкологи — Христина Темченко далі.

Щороку через обласне відділення променевої терапії проходить до 15-ти тисяч пацієнтів. Та який відсоток перемагає хворобу — лікарям сказати важко. Усе залежить від виду онкології. Якщо це рак шкіри або лімфатичної системи — шанси є у вісімдесяти відсотків. І рівно така сама смертність – серед хворих на рак шлунку. Лише на 1-2ій стадії життя таких пацієнтів медики відтягують максимум на 5 років. І це попри сучасні операційні технології, безболісне і більш-менш щадне для здоров'я лікування.

За триста метрів від диспансеру — онко-гематологічне відділення. Тільки в коридорах стаціонару замість глухої тиші – плач дітей. Тут маленькі хворі з лейкозом проходять роки терапії. Для них це навіть не лікарня, а більше дім. У палатах вони навчаються, займаються музикою і пишуть картини.

 

Ще 15 — 20 років тому лейкоз був майже невиліковним і смертельним. Зараз же з ним успішно борються у Дніпрі. За рік через онко-гематологію проходить до восьмисот пацієнтів. 80% одужують повністю без ремісій. А 5 — 10 процентів не підлягають терапії і потребують пересадження кісткового мозку. Таких тяжких ще декілька років тому відправляли на операцію в Ізраїль, Німеччину, Росію та Білорусь. Тоді в Україні не було навіть реєстру донорів кісткового мозку. Зараз же усе по-іншому.

Створення реєстру донорів — справжній переворот і початок нового етапу в онкогематології. Надалі у планах лікарів — звести до мінімуму летальність. Бо, попри високий рівень одужання, медики й досі, до тремору в пальцях, бояться єдиного запитань від батьків.

Реклама

Реклама