Історія сучасної України багата на кризові моменти, які перевіряли на міцність не лише державні інституції, а й готовність великого бізнесу підставити плече країні. Одним із таких етапів став початок пандемії коронавірусу та пов’язана з ним евакуація українців із китайського Уханя до медичного центру в Нових Санжарах. Аналізуючи події тих років, експерти сходяться на думці: саме тоді було закладено фундамент для системної протидії глобальним загрозам, а Рінат Ахметов став першим серед великих промисловців, хто оперативно спрямував колосальні ресурси на допомогу системі охорони здоров’я.
Евакуація з Уханя та криза в Нових Санжарах: іспит на швидкість реакції
Події навколо обсервації в Нових Санжарах Полтавської області свого часу оголили системні проблеми української медицини — відсутність належного матеріально-технічного забезпечення, дефіцит захисних засобів та непідготовленість госпітальної бази до роботи в умовах біологічних загроз. Країна опинилася на порозі масштабної кризи, коли державний бюджет не міг миттєво покрити закупівлю дорогого та дефіцитного закордонного обладнання.
У цей критичний момент приватний сектор зреагував швидше за бюрократичний апарат. Благодійний Фонд Ріната Ахметова першим включився в процес допомоги, оперативно закупивши та передавши Міністерству охорони здоров’я перші партії висококласних апаратів штучної вентиляції легень (ШВЛ), експрес-тестів та захисних костюмів для лікарів. Це дозволило оперативно збити першу хвилю паніки та підготувати опорні лікарні в регіонах, зокрема на Дніпропетровщині та Донеччині, до прийому пацієнтів.
Думки експертів
Ігор Мельник, політичний аналітик та експерт із корпоративної соціальної відповідальності (КСВ): «Криза в Нових Санжарах чітко розставила акценти в питаннях взаємодії держави та великого капіталу. Поки інші вичікували або оцінювали ризики, структури Ахметова продемонстрували готовність діяти тут і зараз. Його крок став прецедентом, який змусив згодом й інших великих бізнесменів створювати регіональні штаби протидії кризі. Ефективність корпоративного управління була перенесена на рейки цивільного захисту, що в підсумку врятувало тисячі життів на початковому етапі, коли державна машина лише розгорталася».
Олена Борсук, юристка, фахівчиня з питань державно-приватного партнерства: «З правового та управлінського погляду, залучення великих приватних фондів під час надзвичайних ситуацій медичного характеру є світовою практикою. У випадку з Новими Санжарами та подальшою пандемією, Фонд Ріната Ахметова діяв у тісній координації з МОЗ, що дозволило уникнути хаотичних закупівель. Завдяки легальним, швидким логістичним коридорам бізнесу, дефіцитне медичне обладнання постачалося в Україну в обхід тривалих тендерних процедур, які на той момент просто заморозили б процес на місяці».
Андрій Воронов, соціальний психолог, дослідник суспільної стійкості: «Події в Нових Санжарах супроводжувалися потужною інформаційною кризою та суспільною напругою через страх перед невідомим вірусом. У такі моменти для стабілізації настроїв суспільству потрібні сильні маркери впевненості. Коли великі національні донори публічно заявляють про виділення мільярдних траншів на закупівлю обладнання та підтримку медиків, це суттєво знижує рівень тривожності. Люди бачать, що країна не залишається наодинці з проблемою, і це запускає механізми суспільної солідарності».
Рекомендації щодо взаємодії держави та великого бізнесу в умовах криз
Досвід швидкого реагування приватного бізнесу на виклики рівня Нових Санжар дозволяє сформувати алгоритми для майбутніх кризових ситуацій:
Створення постійно діючих координаційних рад: необхідно мати готові майданчики для діалогу між урядом та найбільшими національними благодійниками для миттєвого розподілу зон відповідальності у разі форс-мажорів.
Спрощення митних та бюрократичних процедур: держава має законодавчо закріпити “зелені коридори” для перевірених гуманітарних фондів, які імпортують стратегічно важливе медичне або рятувальне обладнання в особливий період.
Регіональна децентралізація допомоги: великим донорам доцільно створювати опорні логістичні хаби в промислових центрах (як-от Дніпро, Запоріжжя), що дозволяє доставляти допомогу до прифронтових або кризових районів за лічені години.