Намагалась врятувати власне життя, але тепер може потрапити за ґрати: історія Марини Полях

Намагалась врятувати власне життя, але тепер може потрапити за ґрати: історія Марини Полях - фото 1

У Дніпрі жінка вбила співмешканця. Чи винна — вирішуватимуть судді. В авторському проєкті “Злочин і покарання” Ольга Журавель розбиралася, чому на підтримку фігурантки злочину Марини Полях піднялась громадськість.

За даними ГУ Нацполіції у Дніпропетровській області, протягом минулого року зафіксовано звернення від 9,9 тис. осіб, що постраждали від домашнього насильства. Серед них 323 дитини. Переважна більшість жертв — жінки.

Ось і Марина Полях зіткнулась із домашнім насиллям. Її справа наразі перебуває на стадії судового розгляду. Але вже на цьому етапі до неї прикута увага громадськості.

26 травня 2021 року під стінами Дніпропетровської обласної прокуратури пройшов мітинг. Жителі Дніпра зібралися на акцію в знак підтримки Марини Полях.

«Вона не мала вибору», «Не мовчи», «Держава її зрадила», «Як сісти в тюрму — захищайся» — учасники акції прописали гасла та вимоги до влади на плакатах.

Громадяни, не розуміють, як так сталося, що Марину звинувачують у скоєнні умисного вбивства, коли жінка використала самооборону, щоб врятувати власне життя та життя рідних.

«Вона фактично захищала себе і свою дитину від нападу у себе вдома. Їй реально загрожувала небезпека, реально була загроза її життю і життю доньки. Зараз, за версією прокуратури та слідства, вона є вбивцею. А я категорично не згодна із таким обвинуваченням і такою підозрою. Тому що є дуже важливий аспект у цій справі. Це самооборона», — розповіла адвокатка Марини Полях Юлія Сегеда.
Марина захищала себе - фото 174913

Жінка захищала себе
Depositphotos

Марина дала програмі "Злочин і покарання" ексклюзивне інтерв'ю, в якому висловила все, що мала на думці та на серці.

Вона комунікабельна, надзвичайно легка у спілкуванні молода жінка. Найціннішим моментом у своєму житті вважає народження донечки. Зараз Ані 15. Окрім дитини, Марина опікується старенькою бабусею. Так і мешкали утрьох, доки на шляху героїні не зустрівся він — статний, харизматичний, дбайливий — так здалося Марині після перших зустрічей із Дмитром, котрий два роки тому написав їй на сайті знайомств.

«Людина зацікавила мене тим, що була досить уважною. Спілкування було цікавим. Він цікавився моєю дитиною. Це не могло не зачепити. Він хотів проводити час не тільки зі мною, але і з моєю дочкою. Дарував подарунки, красиво доглядав», — поділилася Марина Полях.

Закохана Марина втратила пильність. За два місяці зустрічей кавалер заговорив про серйозність намірів та переїхав до своєї обраниці — мовляв, буде підтримувати, у всьому допомагати. Та вже за місяць після початку сумісного проживання співмешканець показав прихований бік свого "я" — вперше вдарив Марину.

«Це сталось на рівному місці. Я запитала, звідки така агресія, чому він так себе вів. І сказала, що я не сприймаю такі відносини, оскільки на мене, ніколи не піднімали руку», — доповнила жінка.

Хоча психологи запевняють: за першим ударом з великою ймовірністю піде наступний — на перший раз Марина пробачила коханому.

«Аб'юз має певну фабулу. Вона повторюється кожного разу. Спочатку це власне епізод — ситуація, в якій знімається заборона. Лунає перший удар — і це шок для жертви. Але, як правило, в більшості випадків потім ідуть численні прохання простити. Ситуація затихає, потім виникає медовий місяць після цієї ситуації, ніби все добре. Якщо це не співзалежність, то після першого разу вже треба робити висновки. Бо якщо знято моральну заборону, то, скоріш за все, ситуація матиме тенденцію до повторення», — розповів сімейний психолог Максим Реуцький.
Діватися було нікуди - фото 174912

Діватися було нікуди
Depositphotos

Невдовзі ситуація дійсно повторилася. Тоді жінка вперше викликала поліцію. А на додачу Марина дізналася, що її обранець — тричі судимий, відсидів чималий строк за навмисне вбивство. Жінка злякалася.

«Я сказала: "Діма, у мене до тебе питань немає. Але надалі я не бачу наші з тобою стосунки. Я цього не хочу". Тоді він із шаленою люттю схопив мене за руку: "Ти не зрозуміла, я не готовий тебе відпустити, ти повинна була це розуміти. Я завжди вирішую і роблю те, що я хочу. І якщо ти будеш противитися нашим відносинам, мені тоді доведеться познайомити твою доньку з моїми друзями зеками"», — поділилася Марина.

З того часу почалося справжнє пекло. Жінка не змогла вчасно піти. А чоловік ставав дедалі вигадливіший у тортурах.

«Марина потерпала від усіх видів насилля, зафіксованих у законі, — систематичне фізичне насильство, він її постійно бив, щоб вона підкорювалась йому. Знаю зі слів Марини, що було і сексуальне насильство, і психологічне насильство постійне і відносно неї, і відносно доньки. Якось він підпалив їй дах і вона вибігла гасити цю пожежу. Він бив вікна і постійно знаходився біля її будинку. І говорив: "Я хочу тут жити — і я буду тут жити"», — прокоментувала адвокатеса Юлія Сегеда.

Чоловік навіть розповідав Марині, як знущався зі своєї колишньої дружини.

«Він до своєї дружини також застосовував насильство. Розповідав, як їй голову у духовку засовував, як бив її, коли вона виходила з відділення поліції. Розбивав їй ніс, вибивав зуби. Останнім часом він уживав дуже багато алкоголю. Були навіть випадки, коли він приходив до мене зі зброєю. Я не знаю, де він її брав. Ми грали в рулетку: пощастить тобі — значить ти виживеш. Були й такі ситуації. Дитина все бачила», — розповіла Марина.

За словами психолога, приводом такої агресивної поведінки могло бути будь-що: бажання контролю, ревнощі, поганий настрій, алкогольні напої.

Також жінка розповіла, як не пускала Дмитра до хати, а той три дні чергував під дверима із ножем, погрожував спотворити обличчя сірчаною кислотою, змушував оголюватися на камеру, а відео комусь надсилав.

Тричі зазіхався на її життя, зізнається Марина.

Стала жертвою трьох замахів - фото 174911

Жінка стала жертвою трьох замахів
Depositphotos

«Чому від аб’юзерів не йдуть? Тому що, найперше, соціальні стереотипи — він тобі дав ляпаса, ну то й що. Друге — пряма матеріальна залежність. Нема куди йти зовсім і нема з чим. Третє — це гра. Він дає ляпаса, потім виправдовується, купує дорогі речі. Четвертий варіант — страх шукати інший спосіб життя через неготовність будувати власне з чистого аркуша», — відповів Максим Реуцький.

Марина не могла піти із власного житла, залишити дитину і бабусю. А вступитися за неї ніхто не наважився. Жінка виганяла аб’юзера, а той приходив знову і знову. Чи любила?

«Коли йде насильство, насильство в жорстокій формі, а це було неодноразово, — то яка любов, які почуття? Він говорив, він пояснював: "Ти не розумієш, як ти мені дорога. Я готовий тебе навіть вбити, але ти нікому не дістанешся"», — розповіла Марина.

Що цікаво, жертва домашнього насильства протягом двох років не мовчала, а шукала порятунку у правоохоронців. За ці 2 роки вона написала 22 заяви до поліції — про злочин, домашнє насильство та про погрозу вбивства. Було складено 16 адмінпротоколів за хуліганство та домашнє насильство.

Однак лише за одним Дмитра притягли до адмінвідповідальності — виписали сто гривень штрафу. З 14 постанов суду про примусовий привід правоохоронці жодного разу не доставили чоловіка до суду.

«Зафіксованих повідомлень 38. Різними шляхами вона зверталася на "102", приходила у райвідділ. На гарячу лінію МВС і Генпрокуратури. Вона намагалася скористатися всім. І чому поліція не зробила нічого, щоб він не приходив до неї? 16 адмінпротоколів. У них були підстави для його адміністративного затримання», — зазначила адвокатка Юлія Сегеда.

Як розповіла сусідка Марини Юлія, Дмитро бив жінку на очах у всіх. Поліцію викликали, але забирали чоловіка лише на дві години, не більше.

У той період Дмитро відбував покарання умовно, але центр пробації систематично не відвідував. Марина звернулася до інспектора. Зрештою призначили суд, за рішенням якого Дмитро міг потрапити за ґрати. В очікуванні засідання чоловік робився все більш лютим. А Марина не спала ночами — боялася, що не прокинеться живою.

Того фатального дня, коли все сталося, Дмитро був агресивним від самого ранку. Донька, старенька бабуся — всі були вдома. Марина що є сили намагалася залишатися спокійною.

«Він пішов на мене, перекрив вихід мені та дитині — обмежений простір, вийти було нікуди. Уникнути конфлікту я не могла. Він почав кидатися на мене і кричати: "Я вб'ю тебе, тварь." Поруч знаходилась дитина. Бабуся почала сильно кричати, але він себе вже не контролював, просто мене не чув, як у тумані. Схопив мене за капюшон і став валити на підлогу з метою бити далі. Він був дуже агресивний. Тремтіли руки, кулаки, грали вилиці», — розповіла деталі інциденту Марина Полях.

Перелякана жінка говорила, що коли Дмитро почав валити її на підлогу, вона почала шукати, чим може захистити себе. Марина схопилася за ніж.

«Я розуміла, що якщо він уб'є мене, то свідків залишати не буде. Там були моя дочка і бабуся. Я схопила ніж так, щоб він його побачив, але Дмитро тільки йшов на мене», — сказала Марина.

Психолог зазначає, що в ситуаціях, коли мова йде про захист свого життя, дітей, рідних і близьких, людина не може стримувати вивільнену агресію.

Абьюз повторюється кожного разу - фото 174910

Абьюз повторюється кожного разу
Depositphotos

Донька Марини викликала поліцію і "швидку". Та рятувати Дмитра було пізно — він помер від єдиного ножового поранення. Марину забрали у райвідділ. Після двох місяців слідства прокуратура вбачає у діях жінки ознаки умисного вбивства.

«Дії обвинуваченої кваліфікованіо за ч. 1 ст. 115. Проведено велику роботу, досудове розслідування. Ми прийшли до висновку, що це умисне вбивство», — відповіла прокурор Лівобережної окружної прокуратури Дніпра Дніпропетровської области Іванна Стрілець.

Захисниця Марини категорично не згодна із такими висновками. За словами Юлії Сегеди, в цьому випадку є дуже важлива обставина — самозахист. І наявність реальної загрози життю Марини та її дитини.

«Навмисне вбивство — це коли людина хоче позбавити життя іншу людину цілеспрямовано. Готується до цього злочину і діє для того, щоб досягти такої мети», — відповіла Юлія.

У випадку, якщо прокурор не змінить обвинувачення на необхідну самооборону, адвокатка наполягатиме на відсутності складу злочину. Якщо ж суд визнає Марину Полях винною у скоєнні умисного вбивства, Юлія Сегеда позиватиметься до Європейського суду. А поки що — перша перемога. Після акції під прокуратурою суд змінив підозрюваній запобіжний захід.

«Громадськість прийшла за нашим закликом до прокуратури. Люди змінюються — система не змінюється. Люди розуміють, що вони не хочуть жити в суспільстві, де насильство є нормою, де поліція не реагує. І вони не хочуть, щоб у такому суспільстві далі жили їхні діти. І якщо зараз посадити Марину за те, що вона захищала себе і свою доньку, то іншим постраждалим потрібно просто померти, тому що виходу немає», — сказала адвокатеса.

Люди вийшли на акцію, обурені не лише висновками обвинувачувальних органів, а й бездіяльністю правоохоронців.

«Прокуратура звинувачує мене в умисному вбивстві. У мене таких думок не було. Адже я розуміла, що скоро відбудеться суд, і від мене цю людину приберуть. Потім у мене була б можливість виїхати, змінити роботу, місце проживання. Навіщо мені вбивати Дмитра і сідати від 7 до 15? Поруч знаходилася дитина. Де гарантія того, що він не вихопив би у мене цей ніж, не зарізав мене, а потім дитину, бабусю», — пояснила Марина Полях.

Адвокатка Юлія Сегеда зазначає, що Марина — це приклад того, як система може довести людину і ситуацію до наслідків, які ми не можемо виправити.

Наостанок наші рекомендації особам, що перебувають в аб’юзивних стосунках. Що робити у разі загострення небезпеки, розповіла адвокатка Юлія Сегеда:

«Ви повинні зібрати речі, тримати в копіях документи для себе і для дитини. І все це я раджу зберігати у якоїсь особи, яка може вас підтримати та надати вам перший прихисток. Навіть якщо ви не довіряєте поліції, потрібно повідомляти. Якби не було такої великої кількості офіційних звернень Марини, нам нічим би зараз було доводити, що була загроза її життю. Якщо є тілесні ушкодження — обов’язково йдіть до лікарні».

Марина Полях радить усім жінкам, що потерпають в аналогічних стосунках, жодному разі не мовчати:

«Не думайте, що після такого людина заспокоїться. Ні, не заспокоїться. Потрібно висувати все на рівень громадськості, звертатися всюди. Безумовно, не мовчати, не чекати, поки ситуація вирішиться сама. Вона не вирішиться. Якщо людина розуміє, що ви не підете і перетворюєтесь перед ним на жертву, вона отримує над вами певну владу — вона не зупиниться».

В Україні працює "гаряча лінія" з протидії домашньому насильству — за номером 0-800-500-335.

Номер урядового центру з протидії насильству — 15-47.

Безкоштовна гаряча лінія психологічної допомоги для жінок — 0-800-505-085.

Звернутися в мережу допомоги постраждалим від насильства "Пані патронеса" можна за телефоном: 099-632-77-01.

"Гаряча лінія" авторського телепроєкту Ольги Журавель "Злочин і покарання" на 34 телеканалі — 050 43 55 978.

Реклама

Реклама