“Люди Незалежності”: українські військовослужбовці та медики

24 серпня, 17:21
“Люди Незалежності”: українські військовослужбовці та медики - фото 1

У 2014 році одні пішли на передову — захищати Україну від Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків. А другі — рятували поранених на фронті бійців.

Як-от у випадку з Олександром. Уже — 11-й день після отримання ним мінно-вибухового поранення в Пісках. Олександр Ювіца і досі відновлює в пам’яті останні події. Згадує: його автомобіль натрапив на протитанкову міну.
Те, що вцілів, лікарі називають дивом. Бо після поранення у нього була велика крововтрата, численні уламки в тілі, опіки, переломи та відірване вухо. Утім сам чоловік каже: про те, що пішов на передову, — не жалкує. Думав про доньку.

«Діти — це квіти життя. А що?
Про що думати?
Про себе?
Кому сподобається, коли прийдуть до тебе додому і почнуть творити безлад?
У мене купа знайомих, друзів, які воювали з 14-го року. Спілкувався з ними. Пішов сам служити, захищати», — ділиться військовослужбовець Олександр.


Олександр Ювіца бореться за незалежність України третій рік. Воював на Донеччині, на передовій втратив трьох побратимів.

«Ми дуже раді, що його життя в безпеці. Він — справжній захисник Вітчизни. Без таких, як Олександр, у нас, напевно, не було б цього свята. Не було б незалежності. Не було б мирного неба. Ми всі: лікарі і медсестри лікарні ім. Мечникова — цінуємо кожного, хто захищав нашу незалежність, цінуємо кожну маму, яка народила справжніх синів», — говорить головний лікар ОКЛ ім. І. Мечникова Сергій Риженко.


Вже 6 років лікарі "Мечникова" рятують бійців. Із 2014 року через операційні пройшло понад 3 тисячі військових.

«Зачепила ударна хвиля. Мабуть, це був ВОГ (підствольна граната, — прим. ред.). Трохи зачепило голову, око. Так, усе добре, лікуюся, вже краще себе почуваю», — розповідає військовослужбовець Євген.


Разом із бійцями на передовій опинились і медики. Там вони зіткнулися з тим, чого раніше не бачили: гангренами, відірваними та відбитими кінцівками. Розповідають: майже з нуля вивчали військову хірургію.

«Ті коридори, якими ми йшли зараз, коридори чисті і білосніжні — це все було залито кров’ю, буквально, хлопців завозили десятками, з них сипалася зброя, гранати. Перемотані клейкою стрічкою відірвані кінцівки. Один тримав ногу в руках. Я кажу:
— Нащо?
— Мені сказали: тебе ж у "Мечку" везуть... Раптом там пришиють», — згадує заступник головного лікаря ОКЛ ім. І. Мечникова Юрій Скребець.


Про напружені дні в Обласній клінічній лікарні імені Іллі Мечникова згадує також завідувач хірургічного відділення Сергій Косульников:

— Найбільше запам'ятався день, коли до лікарні надійшло понад 300 осіб, погано пам'ятаю закінчення цього дня, але я пам'ятаю, що цього дня ніхто не помер. Все це молоді люди: 20, 30, 19, 18 років. Жахливо те, що ці люди залишилися каліками фізично і морально, тому що все це потрібно пережити.


Ті запеклі бої, які вели військові на Донбасі, і години, проведені лікарями в операційних, — усе це є частиною нашої незалежності.

Поділитися: