«Голоси Мирних»: історія Оксани Федорової

01 березня, 18:30
На фото: Оксана Федорова  - фото 1
На фото: Оксана Федорова

Музей Фонду Ріната Ахметова опублікував історію жінки, яка працювала в управлінні госепідслужби в Горлівці. У липні 2014 року вона разом з сином-школярем, якого виховує одна, змушена була кинути свою квартиру та бігти від бомбардування в Маріуполь.

Коли перебувати в Горлівці стало небезпечно, Оксана Федорова вирішила виїхати з міста, щоб перечекати і повернутися назад. Але бойові дії наздоганяли і в новому місці.

"28 липня було сильне бомбування, але я не в центрі живу. У нас підірвали міст. В той момент вирішили їхати, щоб перечекати. Тоді вивозили тільки в південну сторону. Білосарайська коса – ось сюди 28 липня ми поїхали... Ми зняли житло в Мелекіно, перечікували. Потім зрозуміли: не буде кінця і краю всьому. У мене були в Маріуполі друзі. Вони допомогли, перевезли нас з Мелекіно в гуртожиток", – розповідає Оксана.

Вдома жінка залишила квартиру, в якій закінчувала ремонт, і всі речі. До Маріуполя приїхали з сином в шльопанцях і літніх шортах.

"Кинули житло, була без роботи, без засобів до існування. Були накопичення, яких ненадовго вистачило. Без речей до жовтня, до холодів. Потім тато передав через тих, хто виїжджав, сумку... Жили в гуртожитку. Від Ріната Ахметова отримували ми допомогу – продуктові набори і термобілизну", – ділиться спогадами героїня.

Восени влаштувалася на роботу в Маріуполі, і там почала життя заново. Залишилися в гуртожитку, син пішов до місцевої школи.

"У жовтні я почала тут працювати. У Донецьку ще управління наше функціонувало, вони видали указ про звільнення та прислали трудову книжку, а тут взяли на роботу. Я прийшла звичайним лікарем, ось уже майже два роки я завідуюча відділом", – каже Оксана.

Про життя в Маріуполі Оксана Федорова каже, що влаштувалися, гарне місто, поруч море, все добре. Тільки син сумує за Горлівкою, друзями і родичами, яких там залишив:

"Тут він один. Друзі в такому віці відіграють важливу роль. Він пережив – я його переконала. Потім звик і зрозумів, що тут краще, ніж повертатися туди".

Музей Фонду Ріната Ахметова «Голоса Мирних» продовжує документувати свідчення мирних жителів, які постраждали в результаті збройного конфлікту на Донбасі. У кожній історії – реальна доля людей, які пройшли через потрясіння і пошуки мирного безпечного життя для себе і своїх близьких.

"Ми не можемо відкрити музей в Донецьку, тому створюємо його онлайн. Він буде працювати як онлайн-архів, онлайн-експозиції, онлайн та офлайн-проекти, а ще як медіа. Рінат Ахметов допомагав, допомагає і допомагатиме мирним жителям Донбасу. У 2014 році був створений Гуманітарний Штаб, який надав безпрецедентну за своїми масштабами допомогу і, по суті, врятував мільйони життів. За кожною з них – своя історія. Ми хочемо створити головний в світі архів історій Мирних. До 2025 року планується зібрати 100 000 свідоцтв, але велика мрія – мільйон історій. Ми віримо, що таким чином зберігаємо голоси з минулого і сьогодення заради кращого майбутнього", – розповідає член Наглядової ради Фонду Ріната Ахметова Наталя Ємченко.

Для Музею Фонду Ріната Ахметова важлива кожна історія. Вже сьогодні це найбільше в Україні зібрання свідчень мирних людей Донбасу. Розкажіть світу і вашу історію.

Джерело: Фонд Ріната Ахметова
Поділитися: