Фотознімок фіксує вічність: сьогодні Міжнародний день фотографа

19 серпня, 18:23
Фотознімок фіксує вічність: сьогодні Міжнародний день фотографа - фото 1

Підбирають вдалий ракурс, виставляють світло та лише після — фіксують момент. Щодня фотографи роблять мільярди знімків. Лише зрідка світлини друкують на пам'ять, все частіше лишають на флешці.

До Міжнародного дня фотографа журналісти 34 телеканалу поспілкувалися з любителями та професіоналами. Яким знімкам зараз віддають перевагу? Реальним чи онлайн?

Дар'я гортає сімейний альбом. Показує улюблені знімки. Дівчина каже: фотографує для душі, тож кожна світлина для неї особлива.

Свої спогади дівчина зберігає не лише в телефоні. Улюблені знімки друкує та полотнах, а ще збирає у альбоми.

«Ніхто не застрахований від того, що з комп'ютером або з флешкою може щось трапиться, і всі фотографії зникнуть. А фото для мене — це дуже важливі моменти, які повинні бути збережені і бути зі мною протягом усього життя. У мене дуже багато полотен, рамок, ось таких альбомів, щоб людина прийшла, подивилася ті моменти, які запам'яталися найбільше», — розповідає блогерка Дар’я Олежко.

Таких, як Дар'я, нині не багато. Все частіше свої фото зберігають у телефоні чи на комп'ютері. Блогерка Оля каже: її спогади лише у соцмережах. Дівчина веде кулінарний блог. Там близько тисячі світлин. Усі робить сама.

«Я не професіонал, я не маю профобладнання. Для мене дуже важливе денне освітлення. У мене все проходить вдень біля вікна, де багато світла. На 1 публікацію у мене йде близько півдня, може навіть більше», — ділиться блогерка Ольга Ковтун.

Та якщо для дівчат світлини — це хобі, то Гера фотографує професійно. З камерою працює вже 8 років. Каже: починав з малого. У студентські роки знімав безкоштовно, а нині це його повноцінний заробіток. Працює на сімейних святах, весіллях та проводить зйомки закордоном.

Нині Гера працює у режимі нон-стоп. Зізнається: попри чималий досвід, щодня прагне вдосконалювати навички, аби знімки були неповторними.

«Я зрозумів, що я творю маленьку історію кожної сім'ї, яку вони можуть передавати поколіннями. У цьому моє покликання, що я віддаю по суті своє життя, витрачаю 24 години на зйомки і обробку, навчання, щоб за фактом закрити потребу людей, щоб вони могли показати все це дітям і онукам», — розповідає фотограф Гера Губанов.

Одні друкують знімки, інші зберігають у телефоні. Та всі без винятку впевнені: головна перевага — це щирі емоції та спогади на все життя.

Поділитися: