День захисника України: історія учасниці АТО Ольги Люшенко

14 жовтня, 15:48
День захисника України: історія учасниці АТО Ольги Люшенко - фото 1

Її чоловік загинув під Слав’янськом у 2014-му. Важка втрата стала поштовхом до рішучих дій. Ольга сама підписала контракт зі Збройними Силами України і стала зв’язковою. Історія нашої захисниці.

В обласному військкоматі Ольга працює останні три роки. Перевелася сюди після повернення з АТО.

«У 14-му році у мене загинув чоловік. 19 червня під Червоним Лиманом. Я пам'ятаю останні слова, коли він сказав: «Ти розумієш, що я повинен». Напевно ось ці слова і те, що він зміг і я зможу. Тобто я теж повинна захистити. Захистити, напевно, не тільки дитину, але і всіх інших. І так я в 14-му році пішла в Збройні Сили України, підписала контракт», — розповідає учасниця АТО Ольга Люшенко.

Тоді сину Ольги було два роки. Дитину доглядали батьки. Так колишня перукарка стала зв’язковою. Спочатку служила у військовому містечку Гвардійське, як і її чоловік, у 25-ій бригаді.

«Це нам видавали зброю, багнет-ножі, бронежилети, каски, і ми ось добу стоїмо в поле штабу. Тобто пропускаємо, не пропускаємо, виходить контроль», — продовжує Ольга.

А взимку 2016-го жінка потрапила у зону бойових дій. Це був зовсім інший світ. Ольга відчувала – вона проходить усе те, що і її чоловік.

«Я була в Зайцевому. Зараз воно вже захоплено. На той момент ми стояли в селі, яке було вже розбите. На той момент був тільки наш батальйон і кілька старих може залишилося, яких не було кому забрати і нікуди було їхати просто», — ділиться Ольга Люшенко.

25-ий батальйон тримав оборону навколо Зайцевого. Бої йшли постійно. Ольга та ще дві військовослужбовиці відповідали за зв’язок із командуванням та іншими батальйонами.

«Коли ти приймаєш бій, тобі передають — летить стільки-то мінометів і все таке. І ти ось це все чуєш. Тільки чуєш ось там за дверима», — розповідає учасниця АТО Ольга Люшенко.

Ольга зізнається, тиші вже почала боятися. Адже якщо міномети стихли – ворог готує ще один наступ.

«Страх навіть не те, що виходить бути там, а страх, що я не побачу може навіть дитини, дитина залишиться просто сиротою», — продовжує Ольга.

На початку 2017-го у батальйоні відбулася ротація зв’язкових. Ольга повернулася на військову базу. Та відійти від пережитого було важко.

«Я, напевно, місяць відходила, бо у мене постійно в вухах ось ця радіостанція», — розповідає Ольга Люшенко.

Після повернення з АТО Ользі виділили квартиру у Дніпрі. Наразі живе тут разом із сином. У військкоматі продовжує працювати зв’язковою і свою роботу називає улюбленою. Жінка говорить, вона почала більше цінувати хвилини, які проводить із рідними. А мріє вона про те, що й усі українці:

«Напевно кожна людина, яка була в АТО або не була, в першу чергу хоче мирне небо. Я бажаю, щоб швидше закінчилася ця війна. Про що мрію — ну, напевно, поставити дитину на ноги, світле майбутнє. Ну і щоб все навколо було добре».

 

Поділитися: