День медика: як у Дніпрі працюють дитячі лікарі

День медика: як у Дніпрі працюють дитячі лікарі - фото 1

Критична вага, патології та хвороби — нині не вирок для малечі. Все завдяки професійним медикам. Вони можуть виходити крихітку вагою лише 500 грамів та прооперувати складні відхилення.

Про свої будні, проблеми та переживання нам розповіли лікарі центру імені Руднєва.

40 років у професії, тисячі врятованих життів, мрія — розвиток української медицини.

Знайомтесь, це Буяльський Олександр Станіславович. Завідувач відділення інтенсивної терапії новонароджених.

На інтерв'ю з лікарем маємо щонайбільше годину, адже робота не чекатиме. Місце зустрічі – кабінет. Тут на полицях квіти, а на стінах— ікони.

А ще надії покладає на знання та власний досвід. Каже, у медицину пішов за прикладом сестри.

«Я входив в професію поступово. Спочатку працював просто педіатром. Потом анестезіологом, а потім пішов у педіатричну інтенсивну терапію. Я вживався в роботу так само, як актор вживається у роль — все це йшло через серце», — поділився лікар.

Саме анестезіолог готує хворого до операції, вводить наркоз та стежить за станом протягом втручання. У лікарні імені Руднєва працюють із найменшими пацієнтами. Вага крихіток – від п’ятисот грамів до кілограма.

За роки роботи таких малюків в Олександра Станіславовича були тисячі. Поруч зі світлинами рідних має й фото своїх, як то кажуть медики — випускників.

Зізнається, найбільша радість для лікаря — здорові пацієнти. І неважливо, працюєш десятки років чи тільки проходиш інтернатуру.

Цю думку поділяє і Максим Олегович. Йому 28 років. Із них 5 працює хірургом. Каже, не він обрав професію, а вона його, бо ж ріс у родині медиків.

Його робочий кабінет більше схожий на дитячу ігрову кімнату. На стінах — яскраві кольори та персонажі з мультиків. На одній стіні фіксики, на іншій – супер-герої.

Своїх дітей у лікаря поки немає, та, каже, малечу обожнює. Задля неї і готовий працювати, попри всі труднощі.

«У медицині все просто, складно тільки перші 30-40 років», — жартує лікар Максим Карамушка.

Про непрості будні лікаря не з чуток знає й Тарас Юрійович. Він теж молодий спеціаліст – стоматолог. До нас на інтерв'ю прийшов одразу після операції.

Він спокійний і стриманий. Теж із родини медиків. Хірургом працює п'ять років. Каже, робота хоч і улюблена, та не приховує — складна.

«Щоб прийти до батьків та озвучити діагноз їх дитини, потрібно мати сміливість», — ділиться дитячий стоматолог.

У таких непростих ситуаціях, ділиться, рятує знання справи та оптимізм. Варто лише почекати. А ще сил додають подарунки від рідних.

Новонароджений чи підліток, з екстремально малою вагою або патологіями — цим медикам неважливо. Кажуть, йшли у професію допомагати. Усім та завжди. Для них найкраща нагорода — здорова дитина та щасливі батьки.

Реклама

Реклама