День медичного працівника: як працюють лікарі в ОКЛ ім. Мечникова

День медичного працівника: як працюють лікарі в ОКЛ ім. Мечникова - фото 1

До Дня медичного працівника ми запустили цикл сюжетів. Протягом тижня розповідали не просто про роботу людей у білих халатах. Ми говорили про їхні відчуття, про те, що дає їм силу, хто чекає їх удома та про що вони мріють.

Останній сюжет циклу – з лікарні Мечникова. Ми побували у чотирьох відділеннях і побачили, здавалося б, звичайні дні людей, від яких часто залежить наше життя.

Вона виховує доньку, мріє про Париж та вишиває картини.

Але усе це вдома. На роботі вона щодня зустрічає нові життя. Ірина Китова, — анестезіолог у пологовому. Щоразу, розповідає, усміхається і плаче рАзом зі своїми пацієнтками. Навіть зараз, говорячи з нами і готуючись до чергового кесаревого розтину, тривоги та емоцій не ховає.

Та щойно зайшла в пологовий зал — усі переживання лишилися за порогом. В Ірини Володимирівни є золоте правило: не показувати пацієнткам страх і невпевненість.

Сьогодні лікарка приймає пологи у 32-річної Ксенії. У жінки це перша дитина. Через протипоказання самостійно народжувати їй не можна.

Анестезія, підготовка до операції. Декілька хвилин – і на світ з'являється нове життя.

У такі хвилини, каже пані Ірина, розуміє, що її робота — добра справа, свята місія і просто щастя, без якого вже уявити життя не може.

У розпал пандемії лікарці довелося займатися не лише своїм профілем. Пані Ірина допомагала рятувати ковідних хворих. Каже, повернення до пологового для неї, як ковток свіжого повітря.

І хоча статистика коронавірусу пішла на спад і половина лікарів повернулися до своїх профільних відділень, ковідна реанімація відкрита до останнього пацієнта. Зараз в інтенсивній терапії — одна жінка. Завідувачу Володимиру Михайловичу ледь віриться, що через ці стіни за півтора року пандемії пройшло 640 важких хворих. Він і досі пам'ятає, як тільки-но збирав команду.

Аби розмістити хворих, звільнили кілька відділень на двох поверхах. Лікарів екстрено перепрофілювали. Тоді кожен третій пацієнт реанімації помирав. Володимир Миколайович пояснює: із самого початку не було чіткої терапії, однозначного алгоритму діагностики. Самі медики часом не розуміли, до чого може привести лікування. Це змушувало буквально жити роботою і вночі.

Щодня до приймального відділення Мечникова надходить від шістдесяти до ста пацієнтів. За пів години спілкування із завідувачем відділення доправили ще одну хвору.

До ранкової операції готується професор Валерій Томілін. Із непохитним спокоєм перевдягається у хірургічний костюм. Жодних прикмет, повір’їв і тривоги. Після інтерв'ю лікар поспішає до операційної. Його пацієнтку вже готують інтерни. Від Валерія Микитовича – вітання, моральна підтримка і теплі розмови. Як тільки анестезія повністю запрацювала - хірург починає свою роботу зі слова — скальпель.

Робота за покликанням. Так про справу свого життя та всієї команди говорить генеральний директор Мечникова Сергій Риженко. Каже, тільки сильні люди здатні витримати ритм, напруження та страждання.

«Ті страждання, які отримує хворий — лікар бере їх на себе для того щоб їм допомогти. Це важка робота, яка, на жаль, не дає не повноцінних відпусток, що не хорошого відпочинку. Тільки люди за покликанням, за коханням, за силою своєї можуть її освоїти», — сказав генеральний директор ОКЛ ім. Мечникова Сергій Риженко.

Говорячи з лікарями, ми питали про їхні мрії. Більшість відповідали просто: хочуть відпочинку. Ідеться не просто про вихідний – його вони не мають і у професійне свято. Медики мріють про те, щоб люди менше хворіли. За останні півтора року це бажання стало одним із головних. А для нас, пацієнтів, їхня робота тепер – чи не єдиний шанс на порятунок і життя.

Реклама

Реклама