Стенд у Кельні, третій день виставки. Маркетологиня з Києва відпрацювала презентацію бездоганно: цифри, приклади, відповіді на незручні запитання. Увечері партнер кличе на вечерю, і за ці сорок хвилин вирішується більше, ніж за три дні біля стенда. А вона мовчить: не знає, як спитати офіціанта, що це за риба.
Ми готуємося не до тієї англійської
Перед відрядженням людина робить рівно те, що здається найважливішим. Переглядає слайди, вимовляє вголос назви продуктів, виписує відповіді на складні запитання. Усе це корисно, і все це найбезпечніша частина поїздки, бо презентація має сценарій. Ви знаєте, що скажете на другій хвилині і що на десятій.
Сценарію не має все інше. Черга на паспортному контролі. Ресепшн близько півночі. Водій, який не розуміє адресу. Кава біля чужого стенда. Вечеря з розмовою про футбол і дітей.
Саме там Вас чують довше, ніж на сцені. І саме там складається враження не про слайди, а про компанію.
Шість хвилин, з яких складається поїздка
Насправді говорити доводиться менше, ніж здається. Таких ситуацій у поїздці шість, і до кожної є готова фраза.
Паспортний контроль. Два запитання: мета візиту і тривалість. «What is the purpose of your visit?» закривається відповіддю «Business. A trade fair in Cologne». Далі «How long are you staying?» і «Five days». Чим коротше, тим швидше Вас пропустять.
Ресепшн. «I have a reservation under Kovalenko» відкриває заселення. Рахунок для бухгалтерії просіть відразу: «Could I have the invoice made out to my company, please?» Якщо прилітаєте пізно, попередьте: «I’ll be checking in around midnight. Is that all right?»
Таксі. Адреса, точка висадки, чек. «Could you drop me off at the main entrance, please?» і «Could I have a receipt?» Друга фраза економить потім годину переписки з фінвідділом.
Кава біля чужого стенда. Тут Вас справді слухають, а не обслуговують. Починати найлегше не з себе, а з питання: «So what are you showing this year?»
Вечеря. Меню, алергія, тост, рахунок. «I’m allergic to nuts. Does this have any in it?» краще за мовчазне відсування тарілки. «Shall we split it?» знімає незручну паузу над чеком.
Зворотний шлях. Рейс перенесли, і треба швидко зрозуміти, що буде з пересадкою. «My flight has been delayed. Will I still make my connection in Warsaw?» і «Could you rebook me on the next one?»
Разом це приблизно шість хвилин живого мовлення за всю поїздку. Але саме ці шість хвилин людина згадує потім як «я там нічого не міг сказати».
Розмова біля стенда тримається на двох реченнях
Перше запитання на будь-якій виставці звучить однаково: «What do you do?» На ньому губляться частіше, ніж на технічних деталях продукту.
Причина не в лексиці. Людина починає з посади, і за хвилину співрозмовник уже дивиться на сусідній стенд.
Скажіть коротко: одне речення про те, що робить компанія, і одне про те, навіщо Ви тут. «We do performance marketing for retail brands, mostly in Ukraine and Poland. We’re looking for partners in Germany and Austria.»
Далі обов’язково запитайте у відповідь: «And what brings you here?» Без цього розмова закінчується на Вашій репліці, а візитівка лягає в кишеню назавжди.
Ту саму пару речень варто мати й українською. Якщо вона не складається рідною мовою, англійською вона не складеться тим паче.
Де найчастіше спотикаються українці
Ці п’ять місць ми чуємо на заняттях у людей, які англійською вже працюють щодня.
«I’ll call you back», коли дзвоните першим. Фраза нормальна, але вона означає, що партнер Вам уже дзвонив, а Ви передзвонюєте. Він почне згадувати той дзвінок. Якщо Ви ініціатор, кажіть «I’ll call you» або «I’ll give you a ring».
«Give me the bill» у ресторані. Граматично все правильно, звучить як наказ. Скажіть «Could we get the bill, please?»
«I’m normal» у відповідь на «How are you?». Переклад буквальний, значення зовсім інше. Потрібне «I’m fine» або «All good, thanks».
«How do you call it?» замість «What do you call it?». Питання про назву речі, а не про спосіб. Помилка живуча, бо українська конструкція підказує саме «how».
«I’m agree» замість «I agree». Калька з «я згоден»: українською це прикметник, англійською дієслово.
Жодна з них не завалює переговорів. Але кожна забирає пів секунди уваги співрозмовника. За вечерю таких пів секунд набирається на відчуття, що з Вами складно.
Місяць до вильоту: що встигнути
Готуйтеся не до «англійської взагалі», а до своїх шести хвилин.
Випишіть реальні ситуації саме цієї поїздки. Виставка і переговори в офісі клієнта потребують різних фраз.
Складіть відповідь на «What do you do?» і скоротіть її до двох речень. Потім скажіть її вголос людині, яка не знає Вашого ринку: якщо вона перепитає, скорочуйте далі.
Вивчіть дві фрази на випадок, коли не зрозуміли: «Sorry, could you say that again?» і «Sorry, I didn’t catch that». Вони рятують частіше за будь-який великий запас слів.
Якщо часу мало, вчіть не теми, а свої ситуації. Так побудована й англійська для відряджень і конференцій: ситуація, фрази до неї, відпрацювання вголос.
Презентація вирішує, чи Вас послухають. Вечеря вирішує, чи з Вами працюватимуть.