Сучасний горор переживає глобальну кризу жанру, де класичні прийоми на кшталт «скримерів» або надмірної кривавості (сплаттеру) поступово втрачають здатність дивувати глядача. Нове покоління кінематографістів шукає натхнення не в класичній літературі жахів, а в глибинах інтернет-фольклору, цифрових міфів та крипіпаст. Найяскравішим і найочікуванішим прецедентом цього напряму став повнометражний фільм «Закулісся» (The Backrooms) від студії A24, знятий 20-річним режисером-вундеркіндом Кейном Парсонсом за участю зіркового акторського складу, включаючи Чіветела Еджіофора та Ренате Реінсве. Фільм, що виходить у світовий прокат, став об’єктом пильної уваги провідних критиків.
Як зазначає впливове міжнародне видання The Wall Street Journal у своїй рецензії «’Backrooms’ Review: Entering an Eerie Expanse», картина робить сміливий і безкомпромісний крок уперед, трансформуючи відомий інтернет-мем у монументальну психологічну трагедію. Про це пише 34 канал, пропонуючи детальний аналітичний огляд того, як екстравимірний лабіринт офісних коридорів переосмислює канони сучасного кінематографа.
Феномен лімінального простору: від YouTube-шортсів до великого бюджету
В основі стрічки лежить концепція «лімінальності» — перехідного, порожнього простору, який зазвичай слугує лише транзитом між локаціями (коридори, порожні офіси, зали очікування), але в умовах «The Backrooms» стає нескінченною пасткою. Історія Кейна Парсонса унікальна для Голлівуду: будучи підлітком, він створив вірусну серію короткометражок на YouTube, яка зібрала сотні мільйонів переглядів. Студія A24, відома своїм бездоганним смаком на інтелектуальні жахи (як-от «Сонцестояння» чи «Спадковість»), довірила юному автору великий бюджет, зберігши його унікальне бачення.
Власна аналітика кінематографічної структури фільму дозволяє виділити такі революційні аспекти:
Естетика жовтих шпалер та люмінесцентного шуму: фільм майстерно використовує візуальну монотонність. Нескінченні лабіринти з дешевими жовтими шпалерами, вологими килимами та монотонним, зводячим з розуму дзижчанням люмінесцентних ламп створюють тиск, сильніший за будь-яких монстрів. Це жах відсутності виходу, де сам простір є головним антагоністом.
Жах ментального розпаду: на відміну від першоджерела, де акцент робився виключно на виживанні серед чудовиськ, версія від A24 зміщує фокус на трагедію людської психіки. Персонажі Еджіофора та Реінсве опиняються в пастці, яка поступово стирає їхні спогади, ідентичність та відчуття часу, перетворюючи екзистенційну кризу на глибоку особисту драму.
Режисерська зрілість Кейна Парсонса та кураторство майстрів жанру
В кулуарах кіноіндустрії тривалий час точилися дискусії щодо того, чи зміг 20-річний режисер самостійно впоратися з масштабним студійним виробництвом. Проте участь у проєкті таких продюсерів, як Джеймс Ван («Закляття», «Пила») та Оз Перкінс («Довгоніг»), а також досвідченого оператора Джеремі Кокса, створила потужний безпековий каркас навколо молодого постановника. Колеги по знімальному майданчику, зокрема актор Марк Дупласс, відкрито виступили на захист Парсонса, підкресливши його феноменальну підготовку, глибоке розуміння міфології та здатність тонко працювати з акторами драматичного плану.
Парсонс не просто скопіював свої YouTube-ролики — він адаптував їх під широкоекранний кінематографічний формат. Його «Закулісся» виглядає як крижаний, дезорієнтуючий трилер, який повністю переписує правила гри для «знайденого кадру» (found footage), піднімаючи цей субжанр до рівня високого кіномистецтва.
Вердикт: чому «Закулісся» змінює ландшафт поп-культури
Рецензія у The Wall Street Journal чітко дає зрозуміти, що «Закулісся» — це не просто черговий атракціон для підлітків, а зріле висловлювання про самотність, ізоляцію та крихкість людського розуму в епоху пост-іронії та цифрового відчуження. Фільм змушує глядача відчувати дискомфорт не через те, що хтось вискочить із темряви, а через усвідомлення безмежності байдужого, механістичного всесвіту, з якого неможливо «випасти» назад у реальність.
Для кіноіндустрії успіх цього проєкту є знаковим маркером: він доводить, що талановиті інтернет-креатори здатні диктувати тренди великому Голлівуду, привносячи свіжу кров та радикально нові візуальні рішення у застояні жанрові рамки.