25 вересня відзначається Міжнародний день годинників, що цокають

25 вересня, 22:42
25 вересня відзначається Міжнародний день годинників, що цокають - фото 1

“Деталі” підрахували, скільки часомірів на будівлях нашого міста.

Чи всі вони показують точний час?
І які мелодії грають?

У цій кімнаті тишу порушує лише бій настінного годинника або клієнти, які приносять зламані ходики.
Свій перший годинник Костянтин Шульман відремонтував ще у школі. За понад 35 років полагодив тисячі. Зараз майстер мріє оживити вуличні. Наприклад, ті, що розташовані на будівлі колишньої міськради, а нині коледжу культури і мистецтв. На її фасаді знаходиться квадратний годинник, який начебто встановили до 1917 року.
Наш журналіст разом із майстром піднялися на дах будівлі. Та замість механізму вони побачили дірявий циферблат. Цей годинник називали “годинником світу”. Чорно-білий диск рухався. І, зупиняючись біля вказівників міст, показував час на різних континентах.
Серед будівельного непотребу, який лежить на даху, вдалося знайти лише деталі годинника. Їх матеріал і назви міст свідчать про одне: годинник установили не до часів Української революції 1917–1921 років, а після Другої світової війни.

«Немає єров, ятєй.
Свердловськ, виходячи з цього. За стилем написання, мені здається, що все це період відновлення післявоєнного», — каже Костянтин Шульман.


Годинник на фасаді коледжу культури та мистецтв з’явився у 1960 році, — розповідає історик Максим Кавун.
Ще раніше у місті били куранти в Успенському і Преображенському соборах, але їх розібрали. Куди зникли автентичні дзиґарі — невідомо.

«Годинники вважалися символом буржуазного, міщанського. Їх прибирали з будівель. На жаль, не збереглися у нас жодні катеринославські годинники», — розповідає Максим Кавун.


Єдиний зі старих, що залишився, — це годинник на готелі “Україна”. Його встановили у 1955 році. До речі, йдуть вони із запізненням на три хвилини.

Справжній годинниковий бум у нашому місті розпочався у двотисячні. Будівлі ремонтували або зводили з нуля. І прикрашали хронометрами, які стали візитівкою міста. Одними з перших були ходики на Залізничному вокзалі, потім був “малюк” на проспекті Яворницького, також на центральному проспекті є висотка з годинником. На вулиці Старокозацькій є кольорова будівля із круглим хронометром, який не працює. А на Катеринославському бульварі є 24-метрова башта з годинником із трьома циферблатами. Журналістів туди впустили вперше.

«Годинник зроблений харківським заводом. Він уже існує 16 років. Має зв'язок із супутником, видає найточніший час. Якщо зникне світло — є акумулятори, які забезпечать безперебійну роботу годинникового механізму», — каже інженер будівлі Андрій Янтовський.


Діаметр циферблата складає два з половиною метри.

Єдиний у місті хронометр із боєм та мелодіями знаходиться на розі вулиць Барикадної і Якова Самарського. Це найбільший годинник у Дніпрі. Діаметр його циферблату — 5 метрів. Одна з мелодій нагадує бій курантів знаменитого лондонського Біг-Бену. Щоправда, фахівці кажуть, що він поспішає.

«На них приємно подивитися, приємно послухати. Але вони поспішають на цілих дві хвилини», — каже начальник відділу в “Дніпростандартметрології” Микола Плахотін.


Усередині, за скляним фасадом годинника знаходиться кафе. Працівники будівлі ніяк не натішаться, бо ходики їм не заважають, а допомагають.

«Мелодія не відволікає, за ними звіряємо час і дуже звикли вже», — ділиться Тетяна Ступак, яка працює в будівлі з найбільшим годинником у місті.


Сьогодні у Дніпрі є 15 фасадних і вуличних годинників. Серед них є вічний. Його не треба заводити, бо він сонячний. Втім не всі вміють ним користуватися.
А Костянтин Шульман, якому не вдалося полагодити фасадні ходики, не засмучується. Днями йому принесли французькі настінні дзиґарі ХІХ століття. Каже: звучатимуть, як і раніше.

Поділитися: